Тут палиця з двома кінцями. З одного боку, коли штрафи летять один за одним, виникає відчуття, що на нас просто заробляють. З іншого — по собі помічаю: як тільки на знайомому маршруті вліпили камеру, нога сама прибирається з педалі газу. Це такий собі примусовий самоконтроль.
Щодо дрібних порушень на пару кілометрів — вони найпідступніші. Начебто нічого страшного, але коли за місяць прилітає тричі, бюджет починає «плакати». Оскаржувати сенс є тільки тоді, коли реально впевнені у своїй правоті (наприклад, знак закритий гілками або на фото не ваша машина). Але враховуйте, що судовий збір і витрачений час можуть вийти дорожче за сам штраф. Більшість просто платить, щоб скористатися 50% знижкою в перші 10 днів.
Зараз із цим стало простіше, бо не треба чекати папірець у поштовій скриньці. У цій статті якраз добре описано, як працює формат «штраф ПДР в один клік» hromadske.radio/news/2025/12/22/shtraf-pdr-v-odyn-klik-iak-suchasni-tsyfrovi-servisy-sproshchuiut-zhyttia-avtomobilistam і як сучасні сервіси дозволяють перевіряти та оплачувати штрафи буквально за кілька хвилин.
Моя порада — ставтеся до камер як до неминучості. Краще витратити хвилину на перевірку через додаток, ніж потім з'ясувати, що у вас висить купа неоплачених боргів, через які можуть заблокувати рахунки або зупинити десь на виїзді з міста. Безпека на дорогах від цього точно виграє, хоч і методи іноді здаються занадто фіскальними.
